Біблія гідна того, щоб ми ретельно вивчали її. Одна з причин полягає в тому, що вона є найбільш незвичайною книгою у світі й дуже відрізняється від усіх інших. Розгляньте нижчевикладені факти.

  Найдавніша й найпоширеніша книга
  Біблія — найдавніша з написаних у всі часи книг, деякі її частини були укладені близько 3500 років тому. Вона на багато століть старіша від інших книг, які вважаються священними. Перші із 66 книг, що їх містить Біблія, були написані майже за тисячу років до Будди та Конфуція і приблизно за дві тисячі років до Мухаммеда.

  Історія, записана в Біблії, звертається до моменту створення людей, розповідаючи, як постало людське життя тут, на землі. Вона навіть переносить нас у ті часи, коли людей ще не було, розповідаючи про формування Землі.

  Що стосується інших релігійних, а також нерелігійних книг, то збереглось тільки по декілька копій їхніх стародавніх рукописів. Разом з тим, єврейською і грецькою мовами існує близько 11 000 рукописних примірників Біблії або її частин, час написання декотрих з яких майже співпадає з часом написання оригінальних текстів. Ці рукописи пройшли через найбільш люті нападки, які собі тільки можна уявити, і які були спрямовані проти Біблії.

  Представлена Біблією нартина Землі, оточеної порожнім простором, визнається вченими дивовижним, як на ті часи, передбаченням.

  Крім того, Біблія — найбільш широко розповсюджена книга в історії людства. Близько трьох мільярдів примірників Біблії або її частин було розповсюджено приблизно двома тисячами мов. Кажуть, що 98 відсотків роду людського мають доступ до Біблії власною мовою. Жодна інша книжка не досягла такого тиражу.

  До того ж жодна інша стародавня книга не може зрівнятися з Біблією в точності. Вчені, історики, археологи, географи, мовознавці та інші невпинно перевіряють достовірність зафіксованої в Біблії інформації.

  Наукова точність
  Наприклад, незважаючи на те що Біблія не написана як науковий посібник, вона перебуває в гармонії з наукою, коли має справу з науковими питаннями. У той же час інші книги, які вважаються священними, містять наукові міфи, неточності й просто таки вигадки. Зверніть увагу лише на чотири з багатьох прикладів наукової точності Біблії.

  На чому тримається Земля в просторі.
  У давні часи, коли писалась Біблія, існувало багато теорій про те, на чому тримається Земля у просторі. Дехто вважав, що Земля підтримується чотирма слонами, які стоять на великій морській черепасі. Арістотель, грецький філософ і вчений четвертого століття до н. е., вчив, що Земля аж ніяк не може висіти у порожньому просторі. Натомість він учив, ніби небесні тіла закріплені на поверхні твердих, прозорих сфер, причому кожна сфера міститься всередині іншої, а Земля нібито лежить у сфері, розташованій глибоко всередині, найдальша ж від середини сфера містить зорі.

  Однак, замість того щоб відображати химерні, ненаукові погляди, які існували в час її написання, Біблія просто повідомляє (приблизно в 1473 році до н. е.): « На нічому [Бог] землю повісив» (Йова 26:7). В єврейській мові, мові оригіналу, вжите тут слово «ніщо» означає «те, чого не існує», і з'являється воно в Біблії лише один раз. Представлена нею картина Землі, оточеної порожнім простором, вважається вченими дивовижним, як на ті часи, передбаченням. У «Теологічному словнику Старого Завіту» (англ.) говориться: «Слова в Йова 26:7 чудово змальовують відомий тоді світ як підвішений у просторі, випереджаючи таким чином майбутні наукові відкриття».

  Правильна біблійна заява була зроблена більш як за 1100 років до Арістотеля. Проте Арістотелевих поглядів навчали як безперечної істини протягом близько 2000 років після його смерті! Зрештою 1687 року н.е. сер Ісаак Ньютон опублікував результати своїх спостережень, за якими виходило, що Земля тримається в просторі та перебуває у взаємодії з іншими небесними тілами за рахунок сили взаємного притягання, тобто тяжіння. Але це відкриття відбулось майже через 3200 років після того, як Біблія з вишуканою простотою повідомила, що Земля тримається «ні на чому».

  Так, близько 3500 років тому Біблія правильно відзначила, що Земля не має видимої опори, і це узгоджується з не так давно відкритими законами тяжіння і руху. «Як Йов міг знати правду,— сказав один науковець,— це питання неабиякої складності для тих, хто заперечує богонатхненність Святого Письма».

  Форма Землі
  В «Американській енциклопедії» сказано: «Суть найраніших людських уявлень про Землю полягає в тому, що остання є плоскою, твердою платформою в центрі Всесвіту... Ідея кулястості Землі не здобула широкого визнання до часів Ренесансу». Деякі давні мореплавці навіть боялись, що можуть досягнути краю плоскої Землі. Але винайдення згодом компаса та деякі інші досягнення уможливили здійснення довгих подорожей по океану. Ці «подорожі відкриттів», розповідає інша енциклопедія, «показали, що світ круглий, а не плоский, як це собі уявляла більшість людей».

  Проте задовго перед такими подорожами, приблизно 2700 років тому, Біблія сказала: « Він Той, Хто сидить понад кругом землі» (Ісаї 40:22). Єврейське слово, перекладене тут як «круг», може також означати «куля», що й відзначають різноманітні довідники. Інші біблійні переклади, отже, говорять «над земною кулею» {переклад Дуея, англ.) і «над круглою землею» (переклад Моффата, англ.).

  Таким чином, на Біблію не справляли жодного впливу поширені в той час ненаукові погляди на опору Землі та її форму. Причина проста: Автор Біблії є Автором Всесвіту. Він створив Землю і тому знає, на чому вона висить і яку форму має. Звідси випливає, що коли Він надихав написання Біблії, то подбав про те, щоб до неї не потрапили ненаукові погляди, незважаючи на те що багато хто у ті часи міг поділяти їх.

  Будова живих істот
  « І створив Господь Бог людину з пороху земного»,— повідомляє Буття 2:7. В «Уорлд бук енсайклопідія» сказано: «Всі хімічні елементи, з яких складаються живі істоти, наявні також у неживій матерії». Тож усі основні хімічні сполуки, які утворюють живі організми, у тому числі людський, є також у землі. Це узгоджується з біблійним твердженням, яке конкретно називає матеріал, використаний Богом при створенні людини та всіх інших живих організмів.

  «За родом своїм»
  У Біблії сказано, що Бог створив першу пару людей, а вже від них взяли свій початок усі інші люди (Буття 1:26-28; 3:20). Вона каже, що з іншими живими істотами, такими, як риби, птахи і ссавці, було те ж саме: вони розмножувались «за родом своїм» (Буття 1:11, 12, 21, 24, 25). До такого ж висновку дійшли вчені, тобто що кожна жива істота є потомством особини того ж виду. Винятків не існує. З цього приводу фізик Реймо висловився так: «Життя породжує життя, цей процес постійно відбувається в кожній клітині. Але як могла породити життя нежива матерія? Це одне з найбільших невияснених питань у біології, і поки що біологи можуть запропонувати лише зроблені навмання припущення. Якимось чином нежива матерія шляхом самоорганізації утворила живу. ... Автор Буття, мабуть, все ж таки має рацію».

  Історична точність
  Біблія висвітлює стародавню історію точніше за всі існуючі книги. У книжці «Адвокат досліджує Біблію» її історична точність підкреслюється таким чином: «Тоді як літературні твори, легенди і невірогідні перекази ретельно описують події, що відбуваються в якомусь віддаленому місці й у невизначений час, цим самим грубо порушуючи основні принципи, якими керуємося ми, адвокати, захищаючи когось на суді, а саме: «у позовній заяві має бути зазначено час і місце», біблійні оповіді дають нам відомості про час і місце описуваних подій з надзвичайною точністю».

  «Новий Біблійний словник» коментує: «Письменник книги Дій викладає свою оповідь на тлі сучасної йому історії; сторінки його книги повні посилань на міських суддів, місцевих губернаторів, підданих царя тощо, і ці посилання щоразу виявляються правильними, коли йдеться про місце і час, щодо яких постають сумніви».

  У книзі «Юніон Байбл компеньйон» С. Остін Алібон писав: «Сер Ісаак Ньютон... був також знаменитим критиком давніх писань, він дуже ретельно вивчав Святе Письмо. Якого висновку дійшов? «У Новому Завіті,— сказав він,— я знайшов набагато переконливіші ознаки автентичності, ніж у будь-якій світській історичній праці». Доктор Джоисон говорить, що в нас є більше доказів того, що Ісус Христос помер на Голгофі, як говориться в Євангеліях, ніж того, що Юлій Цезар помер у Капітолію. І цих доказів у нас справді набагато більше».

  Це джерело додає: «Запитайте того, хто піддає сумніву правдивість викладеної в Євангелії історії, на якій підставі він вірить у те, що Цезар помер у Капітолію або що імператор Карл Великий 800 року був коронований папою Левом III на імператора Західної Римської імперії? ... Або ж звідкіля ви знаєте, що колись в Англії жив такий чоловік, як Карл І, потім був обезголовлений і замість нього прийшов до влади Олівер Кромвель? Серу Ісааку Ньютону приписують відкриття закону тяжіння... Ми просто віримо у все це стосовно них, а також тому, що маємо докази їхньої історичності. І якщо за наявності таких доказів хтось усе таки відмовляється вірити у ці історичні факти, то ми залишимо їх у спокої як безглуздо впертих або безнадійно нетямущих».

  Це ж джерело робить висновок: «Отже, що сказати про тих, котрі, незважаючи на значну кількість здобутих тепер доказів автентичності Святого ГІисьма, заявляють, що їх це не переконує? ... Звичайно, у нас є підстава для висновку, що помиляється тут швидше серце, ніж голова, що вони не хочуть вірити у те, що впокорює їхню гординю і змусить їх вести зовсім інше життя».

  Внутрішня гармонія і щирість
  Уявіть собі книгу, яка почала писатися за часів Римської імперії, писалась упродовж середньовіччя і була завершена у XX столітті, причому працювали над нею різні письменники. А які результати ви б передбачили, якби ці письменники ще й відрізнялись один від одного своїм фахом: серед них могли б бути солдати, царі, священики, рибаки, пастухи і лікарі? Чи сподівалися б ви, що книга буде гармонійною і зв'язною? «Навряд»,— мабуть, скажете ви. Але Біблія була написана саме за таких обставин. Однак вона гармонійна у всій своїй повноті, не тільки в загальному, але й у незначних деталях.

  Біблія є збіркою із 66 книг, які писались протягом 1600 років майже 40 різними письменниками починаючи з 1513 року до н.е. й закінчуючи 98 роком н.е. Ці письменники були представниками різних верств суспільства і часто не мали жодних контактів між собою. Проте книга як кінцевий підсумок їхньої праці від початку до кінця дотримується центральної, з кожного погляду логічно послідовної теми, так неначе вона є витвором одного розуму. Всупереч переконанню декотрих, Біблія не є продуктом західної цивілізації — вона була написана жителями Сходу.

  Тоді як більшість стародавніх письменників розповідає лише про свої успіхи й достоїнства, письменники Біблії відверто зізнаються у власних помилках, а також згадують недоліки своїх царів і провідників. У Чисел 20:1-13 і Повторенні Закону 32:50-52 описано вади Мойсея — того ж, хто і написав ці книги. У Йони 1:1-3 і 4:1 перелічуються недоліки Йони — автора цієї книги. У Матвія 17:18-20; 18:1-6; 20:20-28 і 26:56 описано непоказні риси Ісусових учнів. Отож відвертість і щирість письменників Біблії підтримує їхню заяву про натхненість Богом.

  Найбільш відмітна риса Біблії
  Сама Біблія виявляє причину того, чому вона така точна в наукових, історичних та інших питаннях і настільки гармонійна й відверта. Вона показує, що Автором Біблії є Найвища Істота, всемогутній Бог,

  Творець, котрий є Автором Всесвіту, просто скористався тими людьми як писарями, Своєю могутньою діючою силою спонукуючи їх записати все те, що Він їм надихнув. У Біблії апостол Павло повідомляє: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова». Апостол Павло також сказав: «Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас, віруючих» (2 Тимофія 3:16, 17; 1 Солунян 2:13).

  Отже, Біблія походить від одного Автора — Бога. А оскільки в Нього є така величезна сила, що вселяє благоговійний страх, Йому було нескладно подбати про те, щоб цілісність записаного збереглась до наших днів. Фредерік Кеньйон, ведучий фахівець у галузі вивчення біблійних рукописів, 1940 року сказав з цього приводу: «Нині усунено останні підстави для сумнівів у тому, що Святе Письмо дійшло до нас в основному у незміненому вигляді».

  Сповнення пророцтв
  Крім того, Біблія носить на собі сліди натхненості Богом в унікальний спосіб: вона є книгою пророцтв, які несхибно сповнювались і продовжують сповнюватись.

  Наприклад, знищення стародавнього Тіра, падіння Вавілона, відбудова Єрусалима, розквіт і занепад правління царів Мідо-Персії і Греції були провіщені у Біблії в багатьох подробицях. Ці пророцтва були настільки точні, що деякі критики безуспішно пробували говорити, що вони були написані після того, як ці події мали місце (Ісаї 13:17-19; 44:27-45:1; Езекіїля 26:3-6; Даниїла 8:1-7; 20-22).

  Пророцтва, дані Ісусом про знищення Єрусалима в 70 році н.е., були точно сповнені (Луки 19:41-44; 21:20, 21). А пророцтва про останні дні, дані Ісусом й апостолом Павлом, детально сповняються саме у наш час (2 Тимофія 3:1-5, 13; Матвія 24; Марка 13; Луки 21).

  Жодний людський розум, хоч би який він був проникливий, не може так точно передрікати майбутні події. Це під силу лише розумові Всемогутнього і всевідаючого Творця Всесвіту, як про це ми читаємо в 2 Петра 1:20, 21: «Жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим».

  Вона дає відповідь
  Отож Біблія містить багато різних доказів того, що вона є натхненим Словом Найвищої Істоти. І будучи цим Словом, вона повідомляє нам, навіщо ми живемо, чому у світі стільки страждань, що нас чекає в майбутньому... Вона показує нам, що існує найвищий Бог, який створив людей і цю землю з певною метою, і цю мету буде реалізовано.

  Таким чином, вона — єдине джерело вищої мудрості, яке може сказати нам правду щодо важливих питань, що їх ставить життя (Псалом 146:3; Приповістей 3:5: Ісаї 2:2-4).