Біблія через апостола Павла стверджує: «Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував,—то Бог» (Євреїв 3:4). А остання книга Біблії, написана апостолом Іваном, говорить: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!» (Об'явлення 4:11).

   Біблія говорить, що, хоча Бога бачити не можна, по Його творивах можна зрозуміти, яким він є. Вона заявляє: «Бо Його [Творця] невидиме від створення світу, власне Його вічна слава й Божество, думанням про твори стає видиме» (Римлян 1:20).

   Отже, Біблія показує нам зв'язок між причиною і наслідком. Наслідок — чудові творива — є свідченням про розумну, могутню Причину — Бога. Також ми можемо бути вдячними за те, що Він невидимий, бо, поза всяким сумнівом, у Нього є така неймовірно могутня сила, що жодна істота з плоті і крові не може побачити Його і залишитися живою. Якраз про це і говорить Біблія: «Людина не може побачити Мене [Бога] — і жити» (Вихід 33:20).

   Дуже важливо для нас мати поняття про Великого Конструктора, найвищу Істоту — Бога. Якщо початок нам дав Творець, то, звичайно, Він мусив мати для цього поважну причину.

   Конструкція вимагає конструктора. Імовірність того, що нежива матерія могла ожити чисто випадково, є настільки необґрунтованою, що може вважатись неправдоподібною. Ні, всі чудово сконструйовані живі істоти на землі не могли виникнути випадково, оскільки все сконструйоване мусить мати конструктора. Чи вам відомий хоч якийсь вийняток? Його не існує. І чим складніша конструкція, тим здібнішим повинен бути конструктор.

   Це можна також проілюстрували таким чином: коли бачимо картину, то сприймаємо її як докав того, по існує художник. Коли читаємо книгу — визнаємо існування її автора. Коли бачимо будинок — погоджуємося, що існує будівничий.

   Точно так, як люди, виробляючи літаки, комп'ютери та інші механізми, мають якусь мету, Творець мозку і тіла людини також повинен був мати мету, створюючи нас. І мудрість цього Конструктора має бути вищою від людської, оскільки ніхто з нас не може відтворити його конструкцій. Отож логічно вважати, що він є Тим, хто може сказати нам, навіщо він створив нас, чому оселив нас на землі і що нас чекає в майбутньому.

Що говорить наука

  Псалмоспівець Давид визнав у Біблії: «Я дивно створений!» (Псалом 139:14, переклад Деркача). Звісно, що це правда, бо Найвищий Конструктор сконструював людський мозок і тіло у дивовижний спосіб. Наприклад, ваш мозок значно складніший, ніж будь-який комп'ютер. «Нова британська енциклопедія» зазначає: «Передача інформації в межах нервової системи набагато складніша, ніж у межах найбільшої телефонної станції; кількість і складність проблем, що їх розв'язує людський мозок, значно перевершує можливості найпотужніших комп'ютерів».

   У нашому мозку зберігаються сотні мільйонів фактів і образів, але він не є просто складом. Завдяки мозку ви можете навчитися пекти хліб, говорити іноземними мовами, працювати на комп'ютері чи управляти літаком. Ви можете уявити собі, якою буде ваша відпустка або який смак має той чи інший фрукт. Ви можете аналізувати і робити багато чого своїми руками. Ви також можете планувати, почувати вдячність, любити, сягнути думкою в минуле, майбутнє, розмірковувати про теперішнє. І оскільки нам, людям, не під силу сконструювати таку річ, як дивовижний людський мозок, виходить, що мудрість і умілість того, хто сконструював його, набагато перевершують наші уявлення.

   Що ж стосується мозку, то вчені визнають, що «абсолютно незрозуміло, як же виконуються цією чудово сконструйованою, організованою і фантастично складною машиною оті всі функції... Люди, мабуть, ніколи не розгадають усіх загадок мозку» («Сайєнтифік Амерікен»).

   А професор фізики Реймо сказав: «Правду кажучи, ми досі не знаємо багато про те, як людський мозок зберігає інформацію або яким чином він може за бажанням викликати в уяві спогади... Людський мозок складається із сотні мільярдів нервових клітин. Кожна клітина має зв'язок з тисячами інших клітин, який здійснюється через деревоподібне скупчення безлічі синапсів. При цьому існує надзвичайно велика кількість можливих зв'язків».

   Ваші очі набагато точніші, ніж будь-який фотоапарат, їм значно легше пристосовуватись до бачення на різних відстанях, ніж тому ж фотоапаратові; і фактично очі — це повністю автоматичні кольорові кінокамери, які фокусуються самостійно. Ваші вуха можуть вловлювати нескінченну різноманітність звуків, вони дають вам також чуття напрямку і рівноваги. Ваше серце — це насос з унікальними особливостями, відтворити які не в змозі жоден найкращий інженер. Також варті подиву інші частини тіла: ваш ніс, язик, руки, а також система кровообігу і травлення, і перелік цей, звичайно, можна продовжити.

   Ось як розмірковував один інженер, якому було доручено сконструювати і виготовити великий комп'ютер: «Якщо мій комп'ютер вимагає конструктора, то чи не вимагає його тим більше складна фізіо-хімічно-біологічна машина, якою є моє тіло, котре, у свою чергу, є тільки надзвичайно крихітною частинкою майже безмежного Космосу?»

   Докази існування Найвищого Конструктора можна побачити у будові, впорядкованості й складності живих організмів на Землі. Всі вони свідчать про існування Найвищого Розуму. Те ж саме можна сказати про будову, впорядкованість і складність Всесвіту з його мільйонами галактик, кожна з яких містить мільярди зірок. Усі небесні тіла керуються точними законами, як, наприклад, законами руху, тепла, звуку, електромагнетизму і тяжіння.

   Чи буває закон без законодавця? Доктор Вернер фон Браун, вчений у галузі ракетобудування, сказав: «Природні закони Всесвіту настільки точні, що у нас немає труднощів з будуванням космічних кораблів, щоб полетіти на Місяць, і ми можемо розраховувати час польоту з точністю до долі секунди. Хтось повинен був розробити ці закони».

   Правда, ми не можемо бачити Найвищого Конструктора і Законодавця нашими очима. Але чи ж ми заперечуємо існування тяжіння, магнетизму, електрики чи радіохвиль тільки тому, що не можемо бачити їх? Ні, адже ми бачимо наслідки їх дії. Тож для чого нам заперечувати існування Найвищого Конструктора і Законодавця лише тому, що ми не можемо бачити його, адже ми можемо спостерігати результати чудової роботи Його рук?

   Пол Девіс, професор фізики, дійшов висновку, що людське існування — не просто примха долі. Він заявив: «Наше життя було задумане». А щодо Всесвіту він сказав: «За допомогою своєї наукової роботи я все більше і більше впевнююсь у тому, що фізичний Всесвіт сформовано з такою дивовижною винахідливістю, яку я не можу розглядати як малозначну обставину. Мені здається, що мусить бути серйозніший рівень тлумачення».

   Молекулярна біологія - одна з найновітніших галузей науки, вивчає живі організми на рівні генів, молекул і атомів. Спеціаліст у галузі молекулярної біології Майкл Дентон так підсумовує досягнення у цій сфері науки: «Складність найпростішого з усіх відомих нам типів клітин є настільки незбагненною, що неможливо повірити в те, що така річ, як клітина, могла бути похапцем зліплена волею якогось химерного, дуже неправдоподібного випадку». «Але повністю спантеличує не тільки складність живих організмів, а й неймовірна винахідливість, яка так часто проявляється в їхній будові». «Геній біологічного конструювання та досконалість досягнутих цілей найбільш яскраво виражені... на молекулярному рівні». Далі Дентон говорить: «Куди б ми не глянули, які б тонкощі не розглядали — всюди знаходимо безмежну вишуканість і винахідливість, і це позбавляє опори ідею випадковості. Чи справді існує можливість того, що випадковий процес міг витворити щось реальне, найменший елемент чого — функціональний протеїн або ген — настільки складний, що нам з нашими творчими здібностями створити його не під силу. Щось реальне, яке є цілковитою протилежністю випадковості, яке з кожного погляду перевершує все зроблене за допомогою розуму людини?» Він також відзначив: «Між живою клітиною і найбільш високоорганізованою небіологічною системою, такою, як кристал або сніжинка, є прірва, причому настільки глибока й очевидна, наскільки можна собі тільки уявити».

   Дентон приходить до висновку, що «всі, хто все ще догматично обстоює думку, ніби ці нові реалії є результатом звичайнісінького випадку, вірять у міф». По суті він назвав дарвінівське вчення про те, що живі істоти виникли випадково, «великим космогонічним міфом двадцятого століття».

   Професор фізики Чет Реймо повідомив: «Я вражений... Кожна молекула справляє таке враження, ніби вона чудесно задумана для виконання свого завдання».

   Імовірність випадкового виникнення життя є настільки незначна, що може бути просто виключена. Життя не могло постати випадково.

   Таким чином, докази свідчать на користь того, що Всесвіт, Земля і живі істоти на ній не могли виникнути випадково. Всі вони дають мовчазне свідчення про надзвичайно розумного, могутнього Творця.

   І найкращий спосіб вияснити призначення конструйованого механізму — запитати у його конструктора.

  А це Його слово - Біблія.

По матеріалах журнала "Реаліс"
Розміщено 25 вересня 2024 р.

Посилання за темою:
Про мімікрію наукового атеїзму. Дискусія про вік землі
Миллиарды лет?
Куда девался песок?