Мерингія бузька

Мерингія бузька належить до родини Гвоздичні (Caryophyllaceae). Це рідкісний, бузький ендемічний вид.
Відомий ареал в Гранітно-степовому Побужжі - п’ять локальних популяцій виду в каньйонах р.Південний Буг (лівий берег в околицях м. Южноукраїнська, правий — околиці с.Богданівка) та р. Мертвовод (околиці сс. Актове, Петропавлівка та заповідне ур.«Лабіринт»). Росте на гранітних прямовисних скелях, карнизах та в щілинах, де створюються умови з затінення. Популяції дрібні, для них характерна негативна динаміка та незначні показники чисельності особин (від 50 до 300). Рослини досить вразливі і чутливо реагують на відхилення від норми градієнтів освітлення, зволоження та температурного режиму. Причини зміни чисельності мерингії бузької - ізоляція популяцій, зміна клімату, руйнування екотопів.

Фото Олега Деркача

Річні пагони численні, галузисті, 5–15 см завдовжки, утворюють досить щільні тендітні дернинки або подушки. Стебла тонкі трав’яні, лежачі або висхідні. Нижня частина стебла дерев’яніє і зберігається кілька років. Листки вузьколінійно-ланцетні, 0,8–1,2 см завдовжки. Суцвіття 3-квіткові, іноді поодинокі. Пелюстки білі. Цвіте в червні–серпні. Плодоносить у липні–вересні, розмножується насінням.
Мерингія бузька занесена до Червоного списку МСОП, Додатку Бернської конвенції. Охороняється в НПП «Гранітно-степове Побужжя», заповідному урочищі «Лабіринт» (Миколаївська обл.). Збирання рослин заборонено.

Докладніше про мерингію - в Червоній книзі України

Фото Віктора Поліщука