|
 "Свят, Свят, Свят Господь Саваоф!"
Ці слова ми знаходимо в дорогоцінній 6-й главі книги пророка Ісаї. Не так уже й багато біблійних текстів відкривають нам те, "чого не бачило око і не чуло вухо". Таких, як в книзі Йова 1.6-12, або в 3Цар.22.19-22.
"В рік смерті царя Озії бачив я Господа, що сидів на престолі високому та превознесеному, і краї риз Його наповняли весь храм. Навколо Нього стояли Серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен обличчя своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. І кликали один до одного і казали: Свят, Свят, Свят Господь Саваоф! вся земля повна слави Його! І захитались верхівки воріт від голосів тих, що кликали, і дім наповнився пахощами. І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу теж з нечистими вустами, - і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа" (Іс.6.1-5). Звернемо нашу увагу на абсолютну святість Божу. Хто з сучасних учнів Христа наважиться стверджувати, що наблизився до Бога так, як Ісая, син Амосів? Муж, що сподобився небесних видінь і месіанського одкровення, перепиляний живим, як стверджують перекази. Однак і він в присутності Божій побачив себе нечистим та пропащим. Так воно й було насправді. Наскольки ж грішніші ми, що живемо в третьому тисячолітті, напередодні другого пришестя Христа, коли "люди будуть самолюбиві, сріблолюбиві, горді, пихаті, злоріки, батькам неслухняні, невдячні, нечестиві, недружелюбні" (2Тим.3.2). Дуже важко відчути нам цю велику і абсолютну святість, зрозуміти своїм єством, що значить осквернятися, "живучи серед народу з нечистими вустами". Або зрозуміти слова Давида про те, що "якщо дорога нечиста, то хліб залишиться чистим в посудинах" (1Цар.21.5). Звернемося для цього до прикладу, взятому з свідчення сестри К.Л. (Україна) "Одного разу мені було нічне видіння. Сон, і начебто й не сон. Переді мною чудова галявина, на ній росте трава, квіти, дерева на березі озера. Серед всієї цієї краси літають анголи, і з ними уся в білому і з крилами жінка. Вони полетіли, я теж піднялась і полетіла слідом. Вони приземлились на галявину, а жінка повернулась до мене і поставила неначе перепону із скла. Коли я почала проситися, вона відповіла: Господь торкнувся її серця, вона була прощена й очищена. Дяка Йому, що Він не зморився прощать і милувать!-- Ти ж кажеш, що віриш у Бога, а сама лаєшся і ведеш себе негарно. У відповідь їй в мені почувся недобрий сміх, він був як би і не моїм. Я злякалась його і зрозуміла, що в мені живе хтось недобрий. Жінка сказала: -- Тобі сюди не можна. Диви, я тобі покажу, що буде. Ти цього хочеш? Я побачила, як галявина і все прекрасне на ній вмить згоріло. Прокинувшись, я зрозуміла, що мені потрібно докорінно змінити своє життя..." Серафим приніс гярячу вуглину від жертівника до вуст Ісаї, він був очищений та здатним до Господньої праці. "Ось я, пошли мене. І сказав Він: піди й скажи цьому народові..." (Іс.6.9) Подібно цьому образу жертва Христова і сьогодні очищає й освячує тих грішників, що приходять до Нього. О християнине! Не забувай молитву Давида "Від таємних моїх очисти мене" (Пс.18.13). Освячуйся ще і ще. Та не вигадуй в серці своєму виправдання ще не відомому тобі гріху. "Святий хай освячується ще"Не дивлячись на поділення та випадок блуду серед коринфських віруючих, апостол Павло називає їх святими. Це не описка і не перебільшення. В інших місцях Нового Заповіту словом "святі" називають віруючих, що прийняли Христа як свого Спасителя. Після того, як людина стала послідовником Христа, належить їй "освячення", або відокремлення. Звички, погляди, поняття не так просто змінюються. Гріховна плоть все ще з нами. Зломлена влада диявола, рабство гріху, але попереду лежить важкий шлях перетворення дітей Божих в отроків, юнаків, мужів, отців віри (1Іоан.2.12-14) Відбувається це поступово через пізнання Ісуса Христа. Читання Біблії, молитва, виконання написаного, скорботи, випробування віри, носіння свого хреста -- ось шлях до досконалості святих. "І він поставив одних Апостолами, інших пророками, других Євангелістами, третіх пастирями та вчителями, на досконалість святих, на діло служіння, для будівництва Тіла Христового, аж поки всі прийдемо в єдність віри та пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, в міру повного зросту Христового; щоб ми не були більше дітьми, що хитаються та захоплюються усяким вітром лжевчення, по лукавству людському та хитрому мистецтву спокушування" (Еф.4.11-14). "Чи не своїх ви судите?"Біблія вчить про очищення церкви від недостойних вчинків віруючих, відокремлення від гріха серед святих. Писання дає нам високоморальні норми, відхилення від яких слід судити внутрішнім, церковним судом: "На сором вам кажу: невже нема між вами ні одного розумного, який міг би розсудити між братами своїми?" (1Кор.6.5)
Подібниі справи не роблять честі ні одному помісному зібранню віруючих, однак ще гірше, коли воно закриває очі на гріхи та вчинки в своєму середовищі заради показної "святості". Це відноситься не тільки до духовних, але й тим більш до незначних, житейських справ, хоч це й принизливо для святих. Краще залишатися ображеним, краще пробачить, покрити любов'ю, допомагаючи один одному по плоті "Якщо хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться, і Бог дасть йому життя, тобто, що грішить гріхом не на смерть. Є гріх до смерті: не про те кажу, щоб він молився". (1Іоан.5.16) "Плід же правди в цьому світі сіється у тих, хто береже мир" (Иак.3.18) Але цей мир не може досягатись за рахунок святості, бо що спільного у світла з темрявою? http://www.Bible-For-You.org/Issleduem/sudim_u.htm |