Аномальне явище

Розберемо прочитане. Перед нами проста духовна формула, яка вказує на зв’язок між благочестям і гонінням. Ті, що живуть благочестиво, піддаються гоніннями, стверджує Писання. На питання, що ж таке благочестя, Біблія відповідає коротко й зрозуміло: "Зглянутися над сиротами і вдовами в утисках їхніх і берегти себе чистим від світу" (Як.1.27). Якщо й ми будемо благочестиві, то гоніння нам забезпечені. Написано просто і доступно для розуміння. Якщо будемо подібні до Христа, то підемо кожен на свою Голгофу. Залишимось дивитися збоку на Його муки і йти за Ним здалеку - будемо вподобані світом . Тут незайве розміркувати і поставити собі те питання, яке задав учням, що залишилися з Ним, Христос: "Чи не хочете і ви відійти?" Петро відповів за всіх: "Куди нам йти? Ти маєш слова вічного життя". А яка ваша щира відповідь, читачу? Чи згодні ви сьогодні страждати з Христом, чи ви згодні з Ним тільки радіти?

"Вас світ не може ненавидіти, а Мене ненавидить, тому що Я свідчу про нього, бо справи його злі" (Ін.7.7). Так сказав Христос своїм невіруючим братам. Його слова відкривають нам ще одну закономірність. Викриватимемо гріхи - нас будуть ненавидіть.

Якщо ми тепер застосуємо цю Христову науку до факту відсутності гонінь євангельських віруючих на Україні, то легко виявити, як у нас йдуть справи з піклуванням про сиріт і вдів, оскверненням від світу і викритті його гріхів. Справи кепські. Мені згадується розмова з активісткою громадської організації по наданню гуманітарної допомоги малозабезпеченим. Коли я почав говорити їй про добрі справи в світлі Біблії, вона дуже здивувалася. "При чому тут церква?" - говорив весь її вигляд. Дійсно, нинішня протестантська віра відома в суспільстві зовсім не справами милосердя і видимою, впізнаною святістю "листа Христового", а прагненням публічно поширювати свою віру (вельми оригінальне бажання, чи не так?)

Відносно осквернення від світу справи ще гірші. Правда, про одяг віруючих пастирі зрідка згадують, з лінійкою в руках стежать за моральністю. При цьому дістається сестрам. Братам дістається за краватки, а в інших общинах - за їх відсутність. Іноді напоумляють молодь за її прихильність популярному музичному стилю (як всі, так і ми). Але про мирську структуру євангельського союзу з його звітами, з'їздами, вертикальним підпорядкуванням, демократичним способом ухвалення рішень (з подальшою молитвою, зрозуміло) і явними спробами відродити духівництво, відкрито говорити в церквах не ризикують. Вдають, що такої проблеми немає.

"Історична спадщина залишила згубний вплив і на структуру управління союзами і церквами. Тоталітарна структура управління завжди направлена на самозбереження. Вона, по суті, виключає розвиток. Застій і деградація - характерні її риси. Структура управління, що існує в суспільстві, була перенесена в церкву, а разом з нею - і вся патологія цієї структури. Націлена на своє збереження, вона не могла своєчасно перебудуватися, щоб дати простір розвитку місіонерства. Навпаки, існуюча ради самозбереження, вона часто перешкоджала виникненню місій, гальмувала їх розвиток, не надаючи їм підтримки" - писав Тарас Приступа в 4-му номері журналу "Віра і життя" ще в 2000 р. Що змінилося з того часу, до кого дійшов сенс сказаного, хто схопився за голову? Голос Тараса так і залишився голосом волаючого в пустелі...

Дуже популярною останнім часом стала проповідь євангелія благополуччя. Золоті гори за життя обіцяються з кафедри пастві й неофітам єлейними голосами проповідників (звідки цей єлей?). І мало чим це відрізняється від обіцяного "упокоя зі святими" - душам покійних. Через ритуал відспівування з окропленням "святою водою", з кадилом і "запечатуванням" могил. При цьому від слухачів вимагається зовсім небагато - все життя залишатися уважними слухачами. Раніше жили вони ради мирських утіх, тепер же змінюється спосіб їх досягнення. Та ще й обіцяють блаженство в загробному житті. Чому б і не прийняти таку приємну віру? Кажете, покаятися? Та я, загалом, не такий і грішний... Повторити слова покаяння публічно? Чому ж, можна...

Звідки воно прийшло до нас, оце інше євангеліє? Від бажання відзвітувати про виконану роботу, прийняти більше членів і похвалитися в їх плоті? Від ситого, благополучного і спокійного життя? Від єдиновірців, які не тільки багато молилися про руйнування "залізного завісу" (дякуємо сердечно за це, дорогі брати і сестри із західних країн), але за цей час встигли також теоретично обгрунтувати своє християнство благополуччя? Теологи і богослови трудилися не дарма. Дуже стала в нагоді доктрина про неможливість відпадання грішника, що розкаявся. З'явився і новий винахід - "християнська" психологія, тобто християнська наука про душу. Дивуєшся, як це раніше християни жили без неї? Тепер і ми починаємо все це освоювати...

Проникає все це поступово - через богословські заклади, курси, конференції-лекції, повчання і методичну літературу (хто зараз згадує слова Христа "навчиться у Мене"?) Проникає через нове протестантське духовенство, яке через матеріальну підтримку часто надає кафедру багатим закордонним гостям. Молодь активно навчають лідерству (а якщо говорити по-українськи, то бути духовними вождями). Де вже тут лагідність і упокорювання серця! Суцільне "покладання на методи", як виразився нині покійний брат Калібабчук. Модерні методи євангелізації: не від серця до серця, як це робив Іван Онищенко, а через мікрофон і підсилювач - на супутник, потім через телевізор - до того ж слухача. Душевно? Сердечно? Ні. Зате сильно, сучасно і оригінально. Або через могутні колонки - на все село, та під сучасні ритми. Чому ж? Хай слухають! Не скажуть потім, що не чули... А що вони чули? Тихе віяння Святого Духу? Ні. Концерт якийсь там приїхав...

Повертаючись до нашого тексту, хочу відзначити, що хоча вище, з початку 3-го розділу 2-го Послання до Тимофія і йде мова про останній час, але сам вислів універсальний. Зв'язок гонінь з благочестям залишався у всі часи, хоча Писання і попереджає нас про віровідступництво перед другим приходом Христа: "Але Син Людський, прийшовши, чи знайде віру на землі?" (Лк.18.8). "І, внаслідок множення беззаконня, в багатьох охолоне любов" (Мф.24.12). Чи не це ми спостерігаємо сьогодні? Чи відбуваються в українському суспільстві видимі зміни на краще, до духовності і відродження нації? Я не бачу цього. Чому за 10 років свободи "найправильніше" євангельсько-баптистське братство збільшилося всього на 30 тис. душ? І мені щиро шкода тих продавців рожевих окулярів, у яких повертається язик назвати це пробудженням. Яке сумне буде їх пробудження у вічності!

Після того, як імператор Костянтин прийняв християнську віру і припинилося переслідування християн, на що перетворилася першоапостолівська церква? Морок середньовіччя з хрестовими походами і жахами інквізиції був логічним продовженням втрати чистоти і святості, альянсу церкви з владою.

Я не вірю (тут ми з вами, читачу, можливо, по-різному віруємо), що релігійне братство або союз може змінитися на краще. У гіршу сторону - вірю. Що ж робити щирим учням Христа? Поглянемо на Нього ще раз. Він чомусь не вигнав з храму священників, що хотіли Його вбити, тим же бичем, що й торговців. Чому ж Він не навів повний лад в будинку Його Отця? Він похвалив вдову, що пожертвувала два шеляги в храмову скарбницю. І я зовсім не виключаю, що в тих 30-ти срібниках для Іуди був і її гріш. Але Ісус робив Свої справи, не звертаючи уваги на духовних лідерів свого часу. Чому нам не взяти приклад з Нього?

І дійсно, не існує такої зовнішньої сили або обставин, які заважали б мені або тобі особисто наближатися до Христа. Писання повеліває нам: "Духа не вгашайте" (1Фес.5.19). І ще: "Духом пломенійте, Господу служіте" (Рім.12.11). Де і ким вгашається твій дух? Проаналізуй і зваж. А Господь велить тобі - не вгашай! "Хто вірує в Мене так, як сказано в Писанні, у того з черева потечуть річки води живої" (Іоан.7.38),- говорить Христос, і Його обіцянки вірні.

Ніяка релігійна організація або союз не зможе відлучити мене від Господа Ісуса, мого особистого Спасителя. Він сильніший за релігійних вождів, Він мій Пастир і Він покаже мені шлях. Що ж заважає виправити свій шлях і тобі, мій дорогий страждаючий брат або сестра? Яка зовнішня причина не дає тобі вже сьогодні засукати рукава і взятися за справу? Не займайся "правильною" релігією, не грайся в благочестя, не догоджай людям, не будь як усі. Йди за Христом і не чекай нікого. Дізнайся про волю Божу (у Нього особисто!). Зніми краватку і піджак, одягнися в робочий одяг і піди на звалище. Знайди там свою Калькуту, як сказала мати Тереза. Вона знайшла її, не чекаючи, поки папа від імені "святого престолу" покається в лиходійствах інквізиції. Згадай про перших християн і їх служіння в Римській імперії. Вони йшли на міські звалища і вишукували там приречених на смерть кинутих немовлят, і виховували їх в своїх сім'ях. Вони йшли до хворих і доглядали їх, або ж з ними помирали, не маючи уявлення про інфекцію, і не дорожили своїм життям. Тому їх свідчення, їх Євангеліє мало силу не тільки запалювати серця, але і вести їх на арену, на галери, на вогнище.

Так-так, брат або сестра. Благополучним співгромадянам сьогодні не потрібний Бог. Вони не шукають Його. А на міських звалищах, як і раніше, багато роботи. Там бродять темні на вигляд особи. Від них погано тхне, їх ніхто не любить. Від життя їм треба зовсім небагато - недопалок або недопита "Фанта", недоношена куртка або черствий сухарик. Можеш бути впевненим: у твоє затишне зібрання в неділю вони не прийдуть. Але Ісус помер і ради них, Він любить їх. Хто скаже їм про це? Скажи ти. А скільки блудних синів і доньок біля свинячого корита вже не мають фізичної можливості піти туди, де їх чекають і розповідають про люблячого Отця? Христос одного разу прийшов з неба на грішну землю, щоб врятувати тебе. А хто піде до них? Піди ти.

Одночасно з Лаодикійською, що випльовується з вуст Христа, зовсім поруч з нею, живе церква Філадельфійська, яка підхопиться від великої скорботи. Не поспішай записувати себе в її ряди, читачу. Не обманись.

Чи страждаєш ти сьогодні разом з Христом? Чи виганяють тебе? Чи горить твоє серце любов'ю? Чи ти піддався заколисуючим лестощам краснобаїв з Біблією в руках, що проповідують неможливість відпадіння членів "правильної динамінації" або "відокремленої" (тобто святої) общини?

Чи в того Христа віруєш? Хто твій Пастир?