До живих

Люди!

Негоже людину закопувать в землю мовчки.
Бо у неї є безсмертна душа, яка житиме вічно, і одного дня вона предстане перед Святим Богом.

Ми тільки що пройшли через кладбищенські ворота, несучи покійного. Але одного дня й ми пройдемо через них останній раз, і не своїми ногами. Погляньте на кладовище. Воно розділене на дві половини. На верхній стоять хрести та пам'ятники. Тут лежать тіла та кістки наших земляків, рідні. На нижній половині росте трава. Але саме тут, серед трави викопають могилку для кожного з нас. Чи готові ви до цього? Якщо ні, то слід сьогодні помиритися з Богом - Святим Суддею живих і мертвих. Бо зустрітися з ним, як вже зустрівся покійний, можна навіть сьогодні.

Неділі дві тому ми з покійним сиділи на березі Бугу ввечері - ловили рибу та їли кавуна. Він запитав мене щось про сома. Я відповів, що все це дрібниця, головне - твоя душа і вічність, вічний Бог. Він промовчав у відповідь. Він взагалі мовчав, хоч останні дві неділі чомусь став часто заходити до мене. Не знаю, чи встиг він перед смертю помиритись з Богом. Але вам, живим, що стоять тут, кажу: помиріться. Я не хочу бути винним у вашій загибелі, коли сьогодні маю можливість сказати вам про це.

На Божому суді відкриються всі гріхи, і навіть те, про що ви подумали. Отож приведіть в порядок своє життя сьогодні. Не лайтеся, не крадіть, не чиніть перелюбу, не пийте горілки. Ви добре знаєте, що життя цього покійного хлопця, круглого сироти, змалку було отруєне горілкою. Вона була навколо нього. Вона вкоротила йому віку. Люди! Не пийте горілки! Від неї страдають ваші печінки, нирки, серце. Від неї плачуть малі діти. Від ней передчасно сивіють молоді жінки, горюють старі. Живіть по Божому закону, живіть в мирі та злагоді.

Дуже добре, що ви сьогодні прийшли провести в останню путь сироту. Але було б краще, якби ви прийшли позавчора, чи ще раніше й спитали: як живеш, Олег? Чим тобі допомогти? Люди, будьте чуйними один до одного, живіть по любові, бо Бог є любов.

В Біблії написано, що Сам Бог є батько сиріт і заступник вдів (Пс.67.6). Чому ж сьогодні вдовам і сиротам живеться важко? Скажу вам. Тому, що вони повертаються до свого люблячого Батька спиною, а точніше, нижньою частиною спини. То й получають по ній. Замість того, щоб повернутися до Нього лицем, приносити до Нього свої нужди та мати Його благословення. Бо Він дуже добрий і люблячий Батько.

Я не знаю, на що ви надієтесь в вічності. Може, на свою правильну віру, може на запечатування могил, на свічку чи на кадило, на ікону Божої матері. Не надійтеся! Не обманюйте самих себе! Біблія вчить, що спасає жива віра в живого Бога. Хто визнає свої гріхи та приймає Христа до свого серця, того й Христос прийме у вічності. Іншого шляху на небо немає. Інші шляхи ведуть до пекла. Хто збирається туди - напивайтеся води вже сьогодні, бо там не буде. Про це написано в Євангелії. Читайте! А в кого нема - приходьте, я вам дам.

Я б хотів прочитати з Біблії, з книги Єкклезіаста, з останньої глави:
"Помни Создателя твоего в дни юности твоей, доколе не пришли тяжелые дни и не наступили годы, о которых ты будешь говорить: "нет мне удовольствия в них!", доколе не померкли солнце и свет и луна и звезды, и не нашли новые тучи вслед за дождем. В тот день, когда задрожат стерегущие дом и согнутся мужи силы; и перестанут молоть мелющие, потому что их немного осталось; и помрачатся смотрящие в окно; и запираться будут двери на улицу; когда замолкнет звук жернова, и будет вставать человек по крику петуха и замолкнут дщери пения; и высоты будут им страшны, и на дороге ужасы; и зацветет миндаль, и отяжелеет кузнечик, и рассыплется каперс. Ибо отходит человек в вечный дом свой, и готовы окружить его по улице плакальщицы; - доколе не порвалась серебряная цепочка, и не разорвалась золотая повязка, и не разбился кувшин у источника, и не обрушилось колесо над колодезем. И возвратится прах в землю, чем он и был; а дух возвратится к Богу, Который дал его" (Екк.12.1-7)

Амінь.

Прощайтеся з Олегом. Нехай земля йому буде пухом.