Сон

Сниться мені одного разу, що сиджу я в якійсь кімнаті, куди заносять труну з тілом старої жінки. Вона не лежить, а чомусь напівсидить з набряклим тілом і масивним випнутим підборіддям, її лице покрите темно-восковим нальотом смерті. Голова по-сільському пов'язана чорною хусткою.

Мене завжди цікавило питання, куди потрапляє душа небіжчика: в рай чи в пекло. І я пильно вдивляюся в її риси, намагаючись знайти там відповідь. Кажуть, що померлі в Господі виглядять утихомирено і радісно.

І в цю мить небіжчиця піднімається з подушки. Її набрякле обличчя перевтілюється в миле і симпатичне лице старенької, вся вона стає по-дівочому тендітною і рухливою. Вона сідає в труні, радісно сміється і показує прямо на мене пальцем, відповідаючи:

- От ти колись проповідував мені, в Черкаській області, я і спаслася!

І в цю мить, на найцікавішому, (ось так завжди!) мій сон закінчується. Який жаль! Хотілося б докладніше... Я прокинувся і ніяк не міг пригадати, коли ж це було за 17 років. Чи це лише сон?

У Черкаській області мій міжміський автобус робить тільки одну зупинку. Та й то водій попереджає: стоїмо тільки 10 хвилин, не спізнюватися! До автобуса підходять літні жінки з домашніми пиріжками, саморобними тістечками і чаєм. Бадьорими голосами запрошують, нахвалюють: найсвіжіше... Хоча яке там найсвіжіше? Продадуть за ніч пару десятків, інше - в холодильник, і назавтра найсвіжішим буде. Та все ж їх пиріжки надійніші й ситніші за магазинні витребеньки в яскравих обгортках. Але ще важливіше підтримати цей нехитрий "бізнес", який викликає ностальгію за старими часами.

- А де мій пиріжок? - я проголошую це, стоячи на сходинці автобуса. Одна з торговок пропонує: ось, мовляв, свіженькі... з картоплею. Уплітаючи його, щоб вкластися в 10 хвилин, тим часом придивляюся: чи не схожа вона на ту стареньку, яка мені приснилася? Начебто ні. Жуючи, розмовляю з нею про все потрохи, і кажу:

- Мені тут про Черкаську область сон приснився. Розповісти?

Робити їй все одно нічого, клієнтів нема, і вона погоджується. І я розповідаю. Коли закінчив, питаю: а ви вірите в Бога? Як же, відповідає, ми тут всі... А Він вже простив вас? Не знаю, відповідає. "Треба вам народитися згори" - сказав Христос, це Євангеліє від Іоанна, 3-й розділ. Читайте, поки не дійде до вас. Обіцяєте? Вона обіцяла.

- Відправляємось! - водій вже стоїть у дверях, автобус бурчить, всі пасажири на місцях, один я залишився.

- Третій розділ! - кажу я вже на ходу і показую їй три пальці, проштовхуючись мимо сердитого водія.

Їду я, і думаю собі: вона приснилась? Чи не вона? Чи це просто був такий сон?

Такий дивний сон.