Народи-брати,

* * *

В тому, що білоруські вибори були нечесними, не сумнівається сьогодні ніхто, крім офіційного Мінська та Кремля. Тому звернемо більше уваги на вибори українські. Ніхто не стане заперечувати масові порушення на виборах 2004 р., підтверджені навіть Верховним Судом України. Відомо також, яка політична партія займалася цим. Продовжуючи думку, поставимо одне риторичне питання, взяте із Біблії: "Чи може леопард перемінити свої плями?" То з якого ж дива організатори й замовники махінацій змінили свій подхід до виборів 2006 р.? Що, власне, сталося на Україні за останній рік?

Здавалося б, після визнання ВС масових порушень повинні б запрацювати суди нижчих інстанцій, і винні в масових порушеннях масово сісти на лаву підсудних. Натомість там опинилося нуль цілих, щось десятих стрілочників, які хоробро беруть на себе всю відповідальність. Так що ні замовники, ні спонсори не постраждали. Більш того, підписаний президентом восени минулого року меморандум з ПР навіть благословив їх. То чому б і далі не займатись таким прибутковим бізнесом? Повідомлялось нещодавно, що шеф ПР пан Ахметов за минулий рік чомусь "збіднів" аж на 1 млрд. грн. При цьому навіть біг-бордів типу "тому що" про білого та пухнастого пана не було. Хіба це не переконливий доказ неофіційних витрат на вибори?

Ще один вагомий аргумент полягає у відомих закономірностях кримінальних відносин: прихований злочин стає основою для шантажу. Дуже легко уявити такий собі простий монолог (без свідків) перед виборами:
- Якщо ти й далі не будеш працювати на нашу перемогу, здамо. Факти у нас є. Посадимо за фальсифікації на попередніх виборах. Згодишся - отримаєш скромну винагороду.

На таку ділову пропозицію існує тільки одна відповідь: згоден. Хіба що людина боїться тільки Бога та перебуває у Його руках. Але таких серед голів і членів комісій, знову ж, нуль цілих, нуль десятих.

Не виникає сумнівів і відносно замовників, якщо говорити про вибори до ВР. Адже махінації потрібні тільки ПР, бо "помаранчеві" й так набирають більшість, це було ясно ще з минулих президентських виборів. Звичайно, на місцевому рівні були й інші варіанти, але скоріше на аматорському рівні.

Відсутність зафіксованих на українських виборах масових порушень говорить тільки про вдосконалення методів та послаблення контролю за виборами з боку "помаранчевих". А проте, попри всі ці фокуси, що були й залишаються свинством, переможці визначилися вірно. Білоруський народ свідомо обрав собі свого туркмен-баші - "бацьку" Лукашенка. На Україні переможцем виборів став не просто гігант, і не тільки думки, але й двічі несправедливо судимий батько донецької демократії. Як можна ставитись до такого вибору?

Я вітаю новонароджених вільних білоруських Громадян числом з півтисячі і пропоную декому тимчасовий притулок на Україні від переслідувань. Я їх чудово розумію. Але Сам справедливий Господь Бог поважає вибір як кожної людини, так і кожного народу. Біблія вчить, що і рай, і пекло буде наповнене тільки добровольцями. Отож білоруський народ мусить скуштувати плоди свого свідомого вибору для того, щоб зрозуміти те, що вже розуміють і більшість українців, і європейці (а що це дійсно був свідомий вибір, свідчать не офіційні результати виборів, а саме 500 мітингувальників - на всю республіку).

Нам легше зрозуміти, чому білоруси обрали Лукашенка. Адже всі радянські люди вже раз проходили той історичний період, до якого повернулася Бєларусь. Ми розуміємо, як тиснуть на свідомість залежні ЗМІ, як адміністраціями держпідприємств та владою контролюється кожна людина, як паралізує страх перед КГБ. Додамо страх змін, негативні приклади з України, нафтову залежність від путінської Росії. Після всього цього така дрібниця, як попереднє голосування виглядає смішним. Лукашенко міг би легко й переконливо перемогти без махінацій.

Складніше зрозуміти, чому лідером українських виборів став відомий "проффесор". Не побачити за рік рівня його інтелекту та повну відсутність хоч би й утопічних ідей можуть тільки дуже специфічні люди. А саме, люди радянські, що й досі не втраченим класовим чуттям вибрали собі "соціально-близького" лідера. "Хліба та видовищ!" - оце й усе, що потребує його електорат. І було б дуже корисно влаштувати для них такі видовища - екскурсії в Горлівку та "Енакієво", щоб узріти своє найближче майбутнє. Хоч переконувати цих людей в чомусь марно. Про це написано не тільки в підручниках по психології, про це свідчить досвід спілкування з ними під час мітингів 2004 р.

На жаль, таких людей на Україні третина. І, строго кажучи, якби Господь Бог керувався демократичними принципами, то мусив би дать владу їхньому лідеру. На щастя, Він керується іншими законами. Біблія вчить, що Він слухає не більшість, а молитви своїх щирих дітей. Біблія вчить, що відродження не буває без очищення, очищення - без прощення, прощення - без сповідання і правдивого каяття. А каятися і білоруському, і українському народові є в чому. Бо це дійсно народи-брати. Брати по нещастю, яке зветься комунізм, а живе воно в головах та серцях українців і білорусів.

Візьмемо для прикладу тільки один аспект. Той самий КГБ, що так впевнено почуває себе у Бєларусі. А також стоїть за спиною інших авторитарних режимів на просторах СНД - таємна політична поліція, ЧК. Найбільшого успіху, звичайно ж, досяг "старший брат" своєю операцією "Внедрение". Без таємного репресивного апарату диктаторам швидко приходить кінець. А таємній поліції приходить кінець, коли ліквідувати її щупальця - розгалужену сітку інформаторів на всіх рівнях держави. Досі таке трапилося тільки в самій західній радянській республіці - НДР. Там після падіння берлінської стіни розлючений натовп вдерся в центральний офіс штазі, пошарпав досьє та виявив багатьох таємних співробітників. Тому відносно Східної Німечини можна бути спокійним: найближчим часом диктатури там не буде.

Всім іншим радянським народам потрібне покаяння, як єдиний спосіб звільнитися від цього прокляття. Але є ж чимало й інших гріхів минулого, що не визнані, не сповідані і не залишені, тому заважають рухатися вперед.

Немає ніяких підстав сподіватсь, що учасники виборчих махінацій коли-небудь будуть покарані владою. Але я абсолютно переконаний, що всі учасники цього ганебного явища таки стануть перед непідкупним судом. І це буде Божий суд. Ось це мене втішає, підбадьорює й надихає.