Нітрати в криницях

Підземні води - явище надзвичайно цікаве. Бо підземну воду в нашій країні можна знайти практично на кожному місці. Щоправда, на різній глибині. Крім відомих нам криниць вода збирається в підземні озера (як, наприклад, в районі Вознесенського шкіряного заводу), б'є з артезіанських свердловин, стікає униз в гірських печерах, проритих в надрах землі. Підземні води існують навіть в пустелі Сахара. А в Біблії написано, що води стоять на горах (Пс. 103.6).

Звідки ж беруться підземні води?

Декілька років тому одеський журналіст, нині вже покійний Валентин Я., уродженець і патріот м. Вознесенська, зупинявся у мене з своєю командою, яка відбирала проби води для аналізу на радіонукліди. Спонсором цієї акції був одеський банкір, якого Валентин умовив виділить мікроавтобус та заплатити за незалежні від атомного відомства аналізи в Українському науковому центрі екології моря. В складі команди було двоє молодих вчених, гідрогеолога, що займалися підземними водами. Їм я й задав своє питання.

Відповідь мене вразила. Бо все своє свідоме життя я був переконаний, що під землю потрапляє дощова вода, що не встигає стекти в річки. Виявляється, не все так просто. Наші причорноморські горизонти навантажуються аж в Поліссі, на півночі України. Саме звідти по тріщинуватостях базальтів та по пісчаних лінзах течуть підземні ріки, швидкість яких, як стверджувалось в журналі Знание-сила, декілька метрів на рік. Але все ж вони рухаються, місцями через вертикальні розломи поповнюючись поверхневими стоками.

Саме цим рухом можна пояснити зростаючі показники нітратного забруднення в сільських криницях. Найвідомішим джерелом нітратів, як вважають фахівці, є мінеральні добрива та стоки з гнойовищ неналежно обладнаних тваринних комплексів.

Масштаби забруднення солями полів уявити не важко. Досить підрахувати, скільки тисяч тон мінеральних добрив було висипано на поля колгоспу ім. Леніна за роки радянської влади, коли добрива майже нічого не коштували (порівняно з сьогоднішніми риночними цінами). Сімдесят відсотків цієї маси складають різні солі, що просто засолюють грунти, або розчиняються у грунтових водах і потрапляють в підземні горизонти.

Дешеві тваринні комплекси, особливо свинарники, без обладнаних гнойовищ та з несвоєчасним вивезенням гною на поля теж є джерелом забруднення грунтових вод. Оскільки рідкі стоки з них потрапляють туди через вертикальні тріщини. Можна впевнено стверджувати, що дешева сільськогосподарська продукція радянських часів, вироблена без затрат на охорону навколишнього середовища, вилазить боком нам, вилізе нашим дітям і онукам. За все треба платити,- стверджує один з екологічних принципів. Все чого-небудь коштує - стверджує другий. Висока захворюваність і смертність - ось результат нехтування елементарними екологічними вимогами недавнього минулого. Однією з причин такого ставлення стало виховане за радянських часів кредо "після нас - хоч потоп", яке прикривалось яскравими гаслами боротьби за краще майбутнє. Багато жертв було принесено на цей алтар, і однією них стало природне середовище. Дуже сумно, що й сьогодні багато літніх людей жалкують за тими часами та голосують за комуністів, які знищили та покалічили мільйони людських душ. Ніяк не пов'язуючи наші сьогоднішні злидні та болячки з гаслами "Дайош!" та "Вперед за орденами!", будівництвом комунізму, цього утопічного раю без Бога на землі, на але це трохи інша тема.

Закінчити ж тему про нітрати в криницях хотілося б порадами, яку воду краще вживати.

Кринична, крім підвищеного вмісту нітратів, жорстка та солонувата на смак. Дехто з семенчан вважає найкращою воду з криниці по вул. Торгова з сторони городу В. Зубенка. Та аналіз, зроблений у приватному порядку, показав там вміст нітратів перевищеним в 10 разів (434 мг/дм3 при гранично допустимому для питної води - 40 мг/дм3), а жорсткість 26 мг-екв/дм3 при нормі для питної води - 10. Вживати її ні в якому разі не слід.

Дощова вода - надто м'яка для пиття, іноді має підвищений аміак - наслідок техногенного забруднення атмосфери, зокрема спалюванням вугілля енергетичними підприємствами. Так, аналіз води останнього дощу містив 0.46 (?), для порівняння норма для риборозвідних господарств - 0.50 (для дощової води, взагалі, норми, як такої, не існує). Її варто збирати в басейни та використовувати для прання та поливу.

Бугова вода, доступна семенчанам, містить багато органічних забруднювачів (простіше кажучи, в неї попадають недостатньо очищені каналізаційні стоки з Первомайська, з Вінницьких цукроварень, смітників по берегах численних притоків Південного Бугу, як от на р. Мертвовід. Але це найкращий варіант питної води для семенчан. З обов'язковим кип'ятінням останньої перед вживанням. Не завадило б пропускати її через фільтри.

На жаль, дехто з людей православних вірить, що освяченням криниць діло можна поправити. Або взагалі вода може допомогти від тої чи іншої болячки. Це вигадки. Досить перевірити "цілющі" властивості освяченої води в Арбузинській лікарні, або ж порівняти результати аналізів води в освячених криницях з іншими, щоб переконатися в марноті таких сподівань.

Щоб зменшити вартість бугової води, непогано було б збудувати водогін на зразок того, яким корейці поливають поля. Але це вже справа сільської громади.

квітень 2007 p

Архив статей по теме   Гранитно-степное Побужье
Содержание архивного файла