До матусі в гості

Ой піду я до матусі в гості через гору,
Ось мене вже й проводжають діточки із двору.
Побіжу я на часочок. Чекає рідненька,
Бо щось трішки не здужає моя рідна ненька.

Ой біжу я по стежині понад самим краєм
Тої річки, що прямує на зустріч із гаєм.
Ой біжу через місточок ланами-степами,
І нема мені спочинку, бо біжу до мами.

Біля двору зупинилась - серце калатає.
Коли дивлюсь - біля хвіртки мама вже чекає.
Знала, каже, бо вже снишся разом з діточками,
Шо ти прийдеш на часинку до своєї мами.

Ой матусю, як тут гарно, і в дворі порядок!
Піч надворі мальована, в ній горщики рядом.
А у горщиках, я знаю, борщ такий духмяний,
Картопелька у другому, каша - в полив'янім.

В квітнику - ромашки білі, чорнобривці, м'ята.
Мама радо запрошує до рідної хати.
В хаті мила, прибирала. Встигла розпитати,
Як діточки й корівонька, чи є трава пасти.

Метушиться все старенька, лаштує гостинці.
Вже давно усе смачненьке сховане у скриньці.
Там цукерки-подушечки різнокольорові,
Різні бублики рум'яні, вертути здорові.

Досить, мамо, час збиратись, поки ще не смеркло,
А Ви трохи відпочиньте, та сходіть до церкви.
Одягніть хустину нову, що я дарувала.
А чи гарно Вам? Чи личить? Що кума казала?

Ану, мамо, одягайтесь, а я подивлюся,
Помилуюсь, яка гарна у мене матуся.
Мама гарно прибиралась, рада, мов дитина.
Очі сяють яскравіше, ніж нова хустина.

Стоїмо такі щасливі, а в очах тривога:
За спасіння своїх діток молимось до Бога.
За ворота проводжала - хустинка майнула,
Бо сльозинку біля ока краєчком змахнула.

Спішу назад, повертаюсь, біжу пшеницями,
А на серці така радість - була вдома в мами!
Поспішаю до вулиці, там да моя хата,
Бо чекають дома діти, всі троє - дівчата.