На пiвночi Миколаївської областi розташована земля великої краси, унiкальної природи й iсторичних святинь української нацiї - Гранiтно-степове Побужжя.

Гранiтно - степове Побужжя - одна з найдавнiших дiлянок сушi Євразiї, яка не поринала в морськi глибини вже протягом 60 мiльйонiв рокiв ( ??? - BV) та вiдiгравала роль одного з центрiв видоутворення Причорномор'я. Звiдси значна кiлькiсть унiкальних об'єктiв живої природи. Регiональний ландшафтний парк Гранiтно-степове Побужжя створено за рiшенням Миколаївської обласної Ради народних депутатiв № 27 вiд 18.03.94 року. Пiзнiше територiю заповiдного об'єкту було значно розширено i сьогоднi його площа складає 6266 га в межах земель Первомайського, Арбузинського, Доманiвського та Вознесенського районiв Миколаївської областi. Що ж означає - регiональний ландшафтний парк? Це заповiдна територiя, де пiд охороною держави природно iснують рослини i тварини, знаходяться археологiчнi та iсторико - культурнi памятки, ландшафти, органiзовується вiдпочинок населення та туризм в природних умовах, проводяться науковi дослiдження. 

На протязi майже 40 км Пiвденний Буг тече тут у крутих кам'янистих берегах, утворюючи вузьку каньйоноподiбну долину з величними гранiтними скелями, порожистим руслом, водограями та островами. Гранiтно-степове Побужжя - це справжня гiрська країна серед Українського степу. Парк знаходиться в дуже старiй в геологiчному вiдношеннi дiлянцi земної поверхнi.

У складi мiсцевої флори нараховується близько 900 видiв судинних рослин, 27 з них занесено до Червоної книги України, чотири - до Європейського Червоного списку. Крiм типових степових, лучних, лiсових i наскельних видiв, тут зростає багато прибузьких i причорноморських ендемiкiв, а також релiктiв рiзних геологiчних епох. Це мерiнгiя бузька, легендарна, майже невiдома фахiвцям, чиї тендiтнi темнозеленi подушечки iз зiрочками бiлих квiтiв туляться до прямовисних скель каньйону; смiлка бузька, з вишуканими малиновими квiтами, а також вишня Клокова, гвоздика бузька, очиток Борисової. Внаслiдок суцiльної розораностi земель для бiльшостi видiв тварин каньйон став останнiм притулком. Тiльки комах у заповiдному об'єктi мешкає не менше 9 тисяч видiв, 51 з них занесено до Червоної книги України. Це жук - олень, вусач великий дубовий, морiмус темний, полiксена, аполон чорний, ряд бражникiв та джмелiв. Фауна хребетних тварин нараховує близько 300 видiв, з них 46 перебувають пiд охороною держави, а саме: марена днiпровська, шемая дунайська, жовтобрюх, орел - карлик, видра рiчкова, борсук та iншi. Мiсцева популяцiя полоза лiсового - єдина, яка збереглася у степовiй зонi Європи. На територiї парку вiдсутнi отруйнi плазуни. Тут мешкають вужi водяний та звичайний, полози лiсовий та жовтобрюхий (жовтобрюх), мiдянка. Водяний вуж зустрiчається двох форм забарвлення: сiрої та чорної, тому його дуже часто сприймають за невiдому отруйну змiю. Найближчими помешканнями отруйних - гадюки звичайної - є Савранський лiс, а гадюки степової - пiвдень Новоодеського району. Тому чутки, що на територiю парка завезено гадюк є безпiдставними. Нiяких робiт по аклiматизацiї будь-яких плазунiв на територiї парку, або в найближчих його околицях не проводилося, бо це безглуздо i не має нiякого практичного та наукового сенсу. Тим бiльше, що ввезення змiй вантажiвками досить проблематичне. В усiй степовiй зонi України мабуть не набереться такої кiлькостi всiх видiв плазунiв.

Гранiтно-степове Побужжя має дуже велику iсторико-культурну цiннiсть. Парк надзвичайно багатий на археологiчнi пласти: палеолiт, мезолiт, неолiт, мiдний i залiзний вiки, епоха бронзи, черняхiвська та трипiльська культури, свiдоцтва поселень кiмерiйцiв, савроматiв, скiфiв, ольвiополiтiв, давнiх слов'ян, римлян. Всього в долинi Пiвденного Бугу мiж селами Мигiя та Олександрiвка виявлено 98 археологiчних пам'яток. Територiя парку тiсно пов'язана з iсторiєю останнього в Європi свiтського лицарського ордену - Вiйська Запорiзького Низового та його держави - знаменитої на весь свiт Запорозької Сiчi. Бiля злиття Ташлика з Бугом, на островi, знаходився Гард - адмiнiстративний центр Буго-Гардової паланки, найбiльшої за розмiрами серед восьми територiальних одиниць Запорозької республiки. Не менш вiдомим у тi часи було урочище Протич з козацькою святинею Протичанською скелею. Пороги, що до нашого часу збереглись на Пiвденному Бузi, мають мiсцеву назву брояки. З ними, як i з багатьма скелями та островами, пов'язана значна кiлькiсть запорозько-гайдамацьких легенд, переказiв, вони бережуть пам'ять про козацьку старовину та бувальщини. Про минуле нам говорять їх назви: Запорозька брояка, острiв козака Мамая, скелi Турецький стiл i Пугач, Гайдамацька балка та iншi.

Каньйон Пiвденного Бугу має унiкальний рекреацiйно-оздоровчий потенцiал. Тут зосередженi значнi запаси лiкувальних родонових вод. Вже багато рокiв Бузькi пороги є Меккою водних туристiв. В урочищi Протич розташована одна з найкращих у Європi природних трас водного слалому. Прямовиснi скелi каньйону - улюблене мiсце змагань спортсменiв скелелазiв. Дивовижно-мальовничi ландшафти краю приваблюють багатьох любителiв пiшого туризму, дарують незабутнi враження вiд спiлкування з природою. Територiя парку є об'єктом наукових дослiджень, мiсцем пiзнавальних i навчальних екскурсiй, служить базою для проведення учбових польових практик провiдних вузiв країни. Вiдповiдальнiсть за додержання природоохоронних законодавств, планування та розвиток територiї, покладено на дирекцiю парку, яка знаходиться у селi Мигiя на вулицi Колгоспнiй, 42 (тел. 8-05161-61-370). Парк має забезпечувати:
  - збереження унiкальних природних комплексiв та iсторичних ландшафтiв;
  - органiзований вiдпочинок громадян;
  - культурно-освiтню дiяльнiсть;
  - впровадження методiв ведення стiйкого сiльського та лiсового господарства у степовiй зонi. Унiкальна природа нашої степової Швейцарiї повинна бути збереженною. Завдання нинiшнiх поколiнь - передати землю i води, рослин i тварин майбутнiм поколiнням. Багатства краю повиннi навiки залишитися в недоторканому станi, служити мiсцем i об'єктом наукових дослiджень, пiзнавальних i навчальних екскурсiй, вiдпочинку. Треба пам'ятати, що народ живе доти, доки жива природа рiдної землi, жива його iсторiя. Народ - це всi ми, люди, i ми маємо мозок i серце.

Грiбова С.В.
спецiалiст з екологiчної освiти