Швидко i непомiтно минуло 10 рокiв з того доленосного рiшення Союзного уряду Рижкова, яке заборонило розширення Пiвденно - Української АЕС та спорудження Констянтинiвського водосховища. Величезними зусиллями тодi вдалося зупинити загрозу перетворення Пiвденного Бугу в технiчну водойму АЕС з щодобовими коливаннями рiвня води в 4,5 м. Стала реальнiстю не тiльки незалежна експертиза "генiального" проекту, але й "екстремiстська" вимога надання каньйону Пiвденного Бугу статусу нацiонального парку. Вiд Мигiї до Олександрiвки каньйон став регiональним ландшафтним парком, а с. Семенiвка мимоволi перетворилася на географiчний центр "Гранiтно-степового Прибужжя".

Дiйсно, важко йому. Врятований вiд однiєi напастi, вiн гине вiд iнших, поволi перетворюючись в стiчну канаву каналiзацiйних мереж. На перший погляд, все виглядить так само, як i сотнi рокiв тому. Але тiльки на перший погляд. Поглянемо уважно весною на його бiлi каменi. Це залишки вапна з Вiнницьких цукроварень. Погляномо на бiлу пiну, що шапками збирається в затишках бiля броякiв. Це мило, жир, органiка та подiбна нечистота з "очисних" споруд. А скiльки невидимої сучасної хiмiї розчинено в його водах? Що ж, кiнцi - в воду? А як же вижити в нiй тим iстотам, що не можуть втекти на берег?
  Давнi єгиптяни обожнювали Нiл, iндуси - Ганг, а скiфи - Буг. Вони й назвали його вiд слова - Бог. I дiйсно, як Бог дає всьому життя, так i Буг вiками кормив i поїв наших предкiв. Археолог В.Клюшинцев вважав, що саме на П.Бузi був той осередок цивiлiзацiї, звiдки населилися пiвнiчнiшi землi, а згодом - Русь.

Oсновним багатством була риба. Якщо навiть сьогоднi голими руками, добряче попрацювавши, можна наловити карасiв на сковорiдку, то що ж було в сиву давнину, коли люди не знали горiлки i вмiли працювати, та й риба водилася? Та що там у давнину, ось зовсiм недавно... (Тут не тiльки старi дядьки згадають, як майками чи пiдштаниками ловили, а навiть молодi дещо пам'ятають). А ще ранiше Буго-Гардовий промисел давав третину рибного провiанту Запорiзького вiйська. На його охорону (а також бродiв) видiлявся цiлий полк (Буго-Гардова паланка). Отаннього ж разу гардову снасть ставили року 1945-го... Це - минувщина.
  А сьгоднiшнi iсторики хай запишуть, що року 1999-го зникла шемайка ("шах-мая", царська рибка), рибець вiднерестився нижче Олександрiвської ГЕС, року 1998-го з семенiвських перекатiв зник головень i сiтками виловили бiлизну (жереха), року 1997-го - зникла щука та судак. I вже давненько нiхто не згадує, що таке вирезуб, вугор, осетер. Що то за чудасiя?
  Нiхто не згадує, що Буг - рiчка з нерестилищами для осетрових. Такою вже створив її Бог; вона й сьогоднi може стати домiвкою для мiльйонiв iкринок червоної риби. Отих заморських, що продаються в малюсiньких консервних баночках за велику цiну.
  Що ж вiдбувається? Де сидить отой злодiй, що чинить нам такi напастi? Хто грабує нас, наше нацiональне багатство? Я вважаю, що його не треба довго шукать, бо цей злодiй - ми з вами, "радянський народ". Ми неабияк причетнi до цього.
  Так-так! Саме при мовчазнiй згодi i невтручаннi оточуючих здiйнюеться бiльшiсть злочинiв. Саме наша байдужiсть та аморфнiсть властей дозволила включити Олександрiвську ГЕС без рибопропускних споруд. На наших очах ставляться браконьєрськi сiтки (ми звикли до цього). А уявiть, скiльки їх стоїть вiд Миколаєва до Семенiвки? Металевi, капроновi, iз волосiнi, з порiжем i без... Сотнi!
  Cеред бiлого дня (а також темної ночi) по перекатах спускаються гумовi човни з електроснатю - такi собi круглолицi хлопцi з сачком, ловлять "на ушицу". Останнiх навiть важко порiвнювати з хижаками - щоб не образити хижакiв. Бо знищують не тiлки молодь i малька, але й позбавляють здатностi розмножуватись те, що залишається пiсля електрошоку. Щука i головень - на їхнiй совiстi.
  - А що я можу зробити?-спитає хтось.
  Можеш. По-перше, не приймаючи участi у цьому злi. По-друге, твiй громадський (публiчний) осуд, неприйняття злодiйства. По-трете, зроби все залежне вiд тебе, щоб припинити зло. "Хай земля горить пiд ногами загарбникiв" - так писали колись про окупантiв. Чи мало цього? Не думаю. При гуманному (звичайно, до злодiїв) нашому законi дуже важко (а практично неможливо) посадити такого злодiя на 5-8 рокiв за грати, як передбачено. Але ж треба щось робити! Розповiдають, що у Констянтинiвцi таких електрозлодiїв добряче потовкли рибалки. Розповiдають, що на захiднiй Українi єгерь з бiноклем обстежуе водойму, а потiм з оптичної гвинтiвки пробиває гумовий човен з електроснастю. Я не закликаю до насильства, але хто ж захистить нас вiд злодiїв, коли влада не спроможна?
  Я вiрю, що збудеться написане в Бiблii: "земля обветшает как риза". Але це не значить, що слiд потурати злому i байдуже спостерiгати, як злi люди нищать Боже творiння. Закликаю вас бути небайдужими, громадянами своєї України i господарями на нашiй спiльнiй землi.