Україно, рідна, кохана,
Мов дівчина, вродлива, рум'яна,
Ти цвіла і життю раділа,
І, звичайно, війни не хотіла.

І не знала, що світ здригнеться,
Комусь вбити тебе заманеться,
Зруйнувати і знищити вроду,
Вкрасти долю у твого народу.

І не знала, що час настане, -
Увесь світ за тебе повстане!
Україно, ненько кохана,
Ятрить серце пекучая рана...

Стоїмо ми за тебе в проломі,
Підіймаєм до неба долоні.
Хай злітають молитви у небо,
Хай лунають заради тебе,

Бог молитви наші почує,
Тебе скривджену полікує.
Він потішить тебе і розрадить,
І ніхто вже Йому не завадить.

Стихне біль і минуться грози,
З часом витре Господь наші сльози.
Будуть шрами нити й боліти,
Але ж в тебе є твої діти,

Що дорогу вітрам заступають,
Що любов'ю до Бога палають!
Їхній дух ворогам не зломити,
Тож не вічно ти будеш тужити!

Ще розквітнуть квіти у лузі,
І приїдуть у гості друзі,
І ні бомб, ні ракет вже не буде, -
Перемогу народ твій здобуде!

Україно, ненько кохана,
Ти єдина нам Богом дана,
Стоїмо за тебе в проломі,
Щоб був мир у твоєму домі!

Це - моя країна, це - моя земля,
Це - моя калина, це - мої поля,
Повертаюсь серцем до любові знов,
Україно, мила, ти - моя любов!

Ворог вбити хоче у тяжкій борні,
День і ніч гуркоче в рідній стороні,
Припадаю серцем до Вітчизни знов,
Україно, ненько, ти - моя любов!

Всюди плач лунає, горе навкруги,
Та в вогні палають й наші вороги,
Забирайся, ворог, з України геть,
Бо зітрем на порох, бо чекає смерть!

Хоч нелегка битва і сумні ці дні,
Та звучать молитви у тобі й мені,
До криниць небесних підіймаюсь знов,
Україно, мила, ти - моя любов!

Землю Батьківщини ми не віддамо,
В цьому ми єдині: нащо нам ярмо?!
До коріння предків припадаю знов,
Україно, ненько, ти - моя любов!

В тобі Божа сила, у тобі - добро,
В людях сильна віра, ти - здолаєш зло,
Повертаюсь серцем до Ісуса знов,
Боже милосердний,Ти - моя любов!

Захисти від болю, правду відроди,
Дай народу волю, квітнуть хай сади,
Це - моя калина, це - моя земля,
Це - моя країна, тут щаслива я.