Романова Балка

Легенди, котрі зберігає людська пам'ять, частіше всьго грунтуються на давнішніх подіях. З часом ці події стираються з пам'яті людської, але легенди, народжені ними живуть у віках. Відомо, що гайдамацький рух під проводом Максима Залізняка набув у 1748 році достатнього розмаху. Історично доведено, що найбільша активність гайдамацьких загонів припадає на червень-липень 1768 року, котрі діяли у міжріччі Синюхи та Кодими, захоплюючи і нашу місцевість.
Після нападу на Балту, де загинуло багато не тільки польських, але і турецьких підданих, Залізняк залишив свою ватагу і з невеликим загoном пішов на правий берег Бугу до урочища Романова. З Романова Залізняк зробив напад на татарське поселення Голту, де переховувалась польська шляхта. Саме ці події і дали привід до початку російсько-турецької війни 1768-1769 років.
Полковник Буго-Гардової паланки Головко 27 липня 1768 р. доповів, що, коли він їхав з Гарду в Орел і минув Мигіївські острови, то бачив, як на протилежному березі Бугу гайдамаки виганяли мешканців Голти в ханське поселення Гидиримниці (Грушівку), і на питаня Головка, котрий гукнув їм через Буг, хто вони такі, почув від одного з гайдамаків відповідь, що він Максим Залізняк. Історичним доказом того, що гайдамаки переховувались у Романковому є ордер від 27 липня 1768 року з наказом знищення гайдамацьких загонів у Романковому.


Людська пам'ять зберігає ті давніші події, пов'зані з гайдамацьким рухом у нашій місцевості, зображає їх у формі легенди. Саме з цим і пов'язана назва села нашого [Первомайського] району - Романова Балка.

Згідно легенди, у Романовій Балці, крутий схил котрий у народі зветься "Крапля", є печера, біля якої розташоване невелике озерце. Саме у цій печері переховувався гайдамака Роман зі своєю коханкою.

Фото: геофак КГУ

Одного разу під час відсутності Романа до коханої дійшла чутка, що Роман загинув. У розпачі вона кинулась у це озерце і втопилась. Через деякий час повернувся Роман, побачивши хустку коханої на воді, про все здогадався, і сам кинувся в озеро. Кажуть, що і по цей час чути стогін скель на схилах "Краплі".

Фото: геофак КГУ    

Вертикальна скельна стіна каньйону, по дну якого тече річечка глибиною по кісточки. Ще один переконливий доказ всесвітнього потопу , який прорив цей каньйон. Конус виносу на протилежному березі відсутній, пісок винесло аж до смт Олександрівка.