Помітний ареал
смілки бузької виявлено в межах ландшафтного регіонального парку
Гранітно-степове Побужжя. Назва місцевості не повідомляється для збереження ареалу, контакти для науковців
>>> Б.В.
У звязку з практикою штучного висіву насіння смілки бузької в урочищі Пугачка даний ареал являє інтерес як для дослідження виду, занесеного до
Європейського Червоного списку, так і для збирання обмеженої кількості насіння для посівів з метою збереження і поширення виду в інших місцях ландшафтного парку Бузький Гард.
Фото Віктора Поліщука
В червні 2019 року
Віктор Поліщук
повідомив про знайдену ним на теренах Гранітно-степового Побужжя зорянку білого кольору. Що це? Новив вид (підвид) чи випадкова видозміна у зв"язку з аномально малою кількістю опадів у травні? Щось на зразок альбіносів - у рослинному світі, пов"язане з нехваткою мінералів для рослинного барвника?
Відповідь на це питання, як на мене, дав би контрольований висів насіння від знайденої зорянки з суцвіттями білого кольору. Проте науковці навряд чи зацікавляться цим з багатьох причин, а от моніторить цей ареал декілька років не завадило б.
Червона книга України
В Червоній книзі України повідомляється, що смілка бузька, або смілка південнобузька (Silene hypanica Klok) - це реліктовий ендемічний вид.
Поширення:
Правобережний Степ (вiд м. Первомайська до м. Вознесенська Миколаївської обл). Росте в гранiтних вiдслоненнях (у щiлинах скель, бiля окремих скель та поблизу джерел).
Трапляється поодинці лише у дощове літо. У долинах річок Кодими та Ягорлика (бас. Південного Бугу) смілка бузька зникла. Створено популяцію в урочищі Пугачка (біля смт Олександрівки Вознесенського р-ну), де висіяно 2,5 кг насіння репродукції Центрального ботанічного саду НАН України, Київ).
Причини зменшення чисельності - тривала нестача вологи у повітрі і субстратах, випасання овець.
Смілка бузька - трав`яниста одно-дво-трирічна рослина заввишки 25-100 см. Стебло прямостояче, просте, у верхній частині розгалужене. Прикореневі листки довгасті (завдовжки 4-б см), стеблові - яйцевидно-ланцентні (завдовжки 2-8 см). Квітки червоні, зібрані у густе, головчасте суцвіття. Чашолистки (завдовжки 16-18 мм) циліндричні, у верхній частині розширені, з трикутними зубчиками. Плід - коробочка завдовжки 7-9 мм. Цвіте у червні - липні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням. Мезофіт.
Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Інтродуковано в умовах Центр, ботанічного саду НАН України (Київ), вирощують як декоративну рослину. У місцях зростання виду доцільно створити заказник загальнодержавного значення.
Джерело інформації:
Флора УРСР, 1952; Собко В.Г., 1976;
Определитель высших растений Украины, 1987.
Укладач - В.Г.Собко.
Посилання на Червону книгу України про смілку бузьку
http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/redbook.php?lang=ukr
на жовтень 2023 р. не активне.
Додаткова інформація про
смілку бузьку була роміщена на сайті
Червоної книги України
Чисельність та структура популяцій:
Відмічено три популяції: околиці
с. Семенівка, гирло р.Велика Корабельна, між м.Южноукраїнськ та с.Бузьке, між сс.Богданівка та Виноградний Сад. В останні 5 років не фіксуються популяції в гирлі р. Бакшала та в ур. «Лабіринт» (окол. с.Трикрати), с.Красненьке та по р.Кодимі окол. с.Бобрик (Любашівський р-н Одеської обл.). В окол. с.Петропавлівка (Братський р-н), на гранітних відшаруваннях р.Мертвовод та в окол. смт.Олександрівки Вознесенського р-ну популяції були реінтродуковані. Популяції локальні, незначної площі, з компактно-дифузною структурою. Чисельність популяцій в різні роки коливається залежно від клімату. Щільність становить від 3 до 20 особин на 1 м
2. Простежується тенденція поступового згасання виду.
Причини зміни чисельності: Специфіка гідротермічного режиму впродовж розвитку рослин. Низька конкурентоспроможність проростків і сходів. Швидка втрата схожості насіння, схильність до ураження грибковими хворобами та комахами-шкідниками, вузька спеціалізація до комах-запилювачів. Знищення місцезростань виду, випас та рекреація.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Одно-, дво-, малорічний монокарпік. Квітконосні (1–4) пагони 20–100 см заввишки, напіврозеткові. Нижні листки довгасті (2,5–10 см завдовжки, 0,5–4,3 см завширшки), в середній та верхній частині яйцеподібноланцетні, голі, сизуваті. Суцвіття щиткоподібноголовчасте. Віночок яскраворожевий. Плід циліндрична, тригнізда, багатонасінна коробочка. Насінини дрібні, округло-ниркоподібні. Цвіте у червні–серпні. Плодоносить у липні–вересні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до Європейського червоного списку. Охороняється в НПП «Гранітно-степове Побужжя». Необхідна охорона популяцій, підсів насіння. Заборонено збирання рослин, порушення умов зростання, випасання, рекреація.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України, Сирецькому дендрологічному парку.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.
Джерело:
Екофлора України, 2002; Клоков, 1948; Собко, 1972; Собко, Гапоненко, 1996; Флора Восточной Европы, 2004; Флора УРСР, 1952; ЧКУ, 1996; Щербакова, 2007; Щербакова, Крицька, Новосад, 2004.
